![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Стаття на Інфопорні
Те, що я зараз скажу, стосується не стільки статті, скільки коментів. Нє, я канешно знаю, що там є як мінімум один провокатор, і як мінімум одна дурна мажорка, яка мабуть народилась із золотою ложкою в роті. Але.
Цей фоторяд наочно показує, наскільки ми забрехались. Самі собі. Нахуя нам ті міфічні 52 мільони, якщо сьогодні мінімум третина з нас нікому не потрібна? Причому не просто-абстрактно не потрібна, а конкретно нам самим же й не потрібна. Це ми робимо з чоловіків - наркоманів, а з жінок - дешевих блядей, коли викидаємо їх з роботи, коли забобонно цураємося тих, хто зробив помилку, кого десь спіткала невдача - бо ж недайбох то заразне. А шо люди скажуть, шо ти не з тими дружиш. Ми самі продаємо свою дружбу тільки "потрібним", тільки багатим й успішним. Ми гірші від тих сфотографованих простітуток. Ми беремо на себе сміливість судити й відповідно ділити людей на поганих і добрих, на "жінок" і "шалав", на "мєсних" і "понаєхавших", причому поганим автоматично стає той, кого спіткала біда. Нашо дошукуватись причин, все ж ясно - з хорошими людьми біда не трапляється, значить вони погані, цур мене, цур. Ми більше любимо убивць і гвалтівників, даючи їм по 5 років (іноді навіть умовно), а їхніх жертв - навпаки, зневажаємо. А опинившись у ролі жертви - починаємо зневажати самі себе, бо усвідомлюємо свою значимість лише через те, якими очима дивиться на нас "отой мудак". Я прошу в бога милості для цієї країни, але глянувши на ті фото я розумію, що він нас ще мало покарав, що нас ще треба довго водити пустелею, щоб виздихали нарешті оті "скотти" й "таші", щоб ми нарешті зрозуміли (це я ще далеко не про милосердя кажу, о ні) - що ненависть до сусіда зжирає нас куди успішніше, ніж якісь його, хай і правдиві, ганджі.
Те, що я зараз скажу, стосується не стільки статті, скільки коментів. Нє, я канешно знаю, що там є як мінімум один провокатор, і як мінімум одна дурна мажорка, яка мабуть народилась із золотою ложкою в роті. Але.
Цей фоторяд наочно показує, наскільки ми забрехались. Самі собі. Нахуя нам ті міфічні 52 мільони, якщо сьогодні мінімум третина з нас нікому не потрібна? Причому не просто-абстрактно не потрібна, а конкретно нам самим же й не потрібна. Це ми робимо з чоловіків - наркоманів, а з жінок - дешевих блядей, коли викидаємо їх з роботи, коли забобонно цураємося тих, хто зробив помилку, кого десь спіткала невдача - бо ж недайбох то заразне. А шо люди скажуть, шо ти не з тими дружиш. Ми самі продаємо свою дружбу тільки "потрібним", тільки багатим й успішним. Ми гірші від тих сфотографованих простітуток. Ми беремо на себе сміливість судити й відповідно ділити людей на поганих і добрих, на "жінок" і "шалав", на "мєсних" і "понаєхавших", причому поганим автоматично стає той, кого спіткала біда. Нашо дошукуватись причин, все ж ясно - з хорошими людьми біда не трапляється, значить вони погані, цур мене, цур. Ми більше любимо убивць і гвалтівників, даючи їм по 5 років (іноді навіть умовно), а їхніх жертв - навпаки, зневажаємо. А опинившись у ролі жертви - починаємо зневажати самі себе, бо усвідомлюємо свою значимість лише через те, якими очима дивиться на нас "отой мудак". Я прошу в бога милості для цієї країни, але глянувши на ті фото я розумію, що він нас ще мало покарав, що нас ще треба довго водити пустелею, щоб виздихали нарешті оті "скотти" й "таші", щоб ми нарешті зрозуміли (це я ще далеко не про милосердя кажу, о ні) - що ненависть до сусіда зжирає нас куди успішніше, ніж якісь його, хай і правдиві, ганджі.
no subject
Date: 2010-01-12 04:20 pm (UTC)Наприклад:
Следующая серия снимков сделана в херсонской тюрьме, единственной, принимающей ВИЧ-инфицированных заключённых в Украине. Здесь нет никакого антиретровирусного лечения. Все заключённые знают, что умирают, и знают, что ничего сделать нельзя.
Беремо офіційну інформацію навскидку (http://www.kvs.gov.ua/punish/control/uk/publish/article?art_id=61870&cat_id=45350&searchPublishing=1&search_param=%D0%BD%D0%B0%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83):
Станом на червень поточного [2008] року в установах кримінально-виконавчої системи на обліку лікарів медичних частин установ перебувало більше 5 тисяч ВІЛ-інфікованих, з яких у 254 осіб встановлено діагноз СНІДу. Найбільша кількість ВІЛ-інфікованих знаходиться в Донецькій, Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській, Луганській, Херсонській та Харківській областях. На сьогоднішній день в установах Департаменту отримують антиретровірусну терапію 118 осіб, з них біля 30% розпочали терапію на волі, до засудження. На базі соматичної лікарні в Херсонській області створено відділення для лікування хворих на СНІД. Тринадцять команд (лікар + фельдшер) пройшли навчання на курсах “Введення в АРТ для дорослих та підлітків”.
Насправді ситуація дійсно жахлива, але не треба писати "єдина", "жоден", "ніхто" etc. там, де це не зовсім правда.
no subject
Date: 2010-01-12 04:53 pm (UTC)звіт від 20 липня 2009
"...Кількість співробітників, які пройшли навчання в рамках впровадження проекту (61 особа) становить 10,3% від запланованої кількості (592 особи)."
"...На жаль, з незалежних від Департаменту причин, не створено єдину комп’ютерну мережу - захід, який було прередбачено планом закупівель Проекту."
"...проведено 2 семінари з лікарями-консультантами з питань профілактики ВІЛ/СНІДу аспектів до – та післятестового консультування. Пройшли навчання та отримали сертифікати 40 лікарів – 40% від запланованої кількості (100 осіб)."
"...Впровадження заходів профілактики ВІЛ/СНІДу за програмою «зменшення шкоди», таких як обмін голок і шприців та замісної терапії в закладах пенітенціарної системи неможливо у зв’язку з неадаптованим чинним законодавством з приводу цих питань." Далі - про відповідний тендер і відмову Світового банку.
Ну, то таке. Я писала не стільки про саму ситуацію, скільки про те, як ми її сприймаємо. Подумалось, що якби лікарі з таким же рівнем гуманності лікували хвороби, то вони б просто вирізали хворі органи.
no subject
Date: 2010-01-12 05:07 pm (UTC)Я абсолютно згоден з тим, що в нас із ВІЛ, ТБ та наркотиками дійсно величезна жопа (причому з ТБ, мабуть, навіть більша).
Але "наскільки ми забрехались" стосується в тому числі і журналістів.
no subject
Date: 2010-01-12 05:32 pm (UTC)no subject
Date: 2010-01-12 06:46 pm (UTC)no subject
Date: 2010-01-12 07:20 pm (UTC)no subject
Date: 2010-01-12 06:37 pm (UTC)no subject
Date: 2010-01-12 07:18 pm (UTC)no subject
Date: 2010-01-13 04:51 pm (UTC)no subject
Date: 2010-01-13 06:25 pm (UTC)