ZERO TOLERANCE

"Мій дім - моя фортеця"

автор - Алла Феофанова. Стаття видрукувана в журналі "Єва" (реквізити уточню).

За найконсервативнішими підрахунками згвалтування у світі відбувається кожні дві хвилини. Запитання: що станеться, коли згвалтувати японку? Відповідь: нічого.

У японській кримінальній статистиці немає навіть такої графи, як "згвалтування". На цю тему накладено табу, і преса замінює слово "згвалтування" термінами "атака" та "ображення дією". Згвалтування проходять по статті тяжких злочинів, але поліцейські, як правило, перекладають всю відповідальність на жінок. Та ще й до того, якщо гвалтівник вдерся у дім жертви, але залишив туфлі біля дверей (за японським звичаєм), він може сміливо розраховувати на поблажливість суду. "Ввічливий" гвалтівник викликає симпатію у влади, а тягар відповідальності падає на жінку", - повідомляє журнал "New Woman" (1996).

Запитання.
Що станеться, якщо згвалтувати українку?
Відповідь.
Нічого... Через те, що вона про це нікому не скаже.
Лише одна із сотні звертається до міліції. З 1990 року в Україні зареєстровано 8 тисяч згвалтувань. І що ж, преса й телебачення здійняли галас? Були пікети, голодування, демонстрації? Суди були завантажені цими справами? Аж ніяк. Навколо цієї теми існує свого роду "змова мовчання". Тема сексонасильства була й залишається однією з негласно заборонених для відкритого обговорення в суспільстві.

Кілька років тому в Києві стався курйозний випадок. До відділку міліції звернуласа молода американка із заявою про те, що її згвалтували. Вона була вдягнена у білу сукню-сафарі, акуратно зачесана, без синців і все одно наполягала, що зазнала насильства. Оскільки права американців у нашій країні свято поважають, запросили перекладача і склали заяву. То що ж трапилося? До молодої жінки на вулиці причепилися підлітки і затягли її до під'їзду. Наміри у них були недвозначні. Із численних лекцій про те, як поводитися з гвалтівниками, жінка знала, що коли опиратися марно, краще не опиратися. І вона сама зняла свою сукню, згорнула її й повісила на бильця, затим так само акуратно згорнула спідню білизну і постала перед гвалтівниками, очікуючи. Малолітки спочатку розгубилися, вони чекали чого завгодно, тільки не цього. А прийшовши до тями, все-таки згвалтували її... газовим бвлончиком. Жінка вдяглася й відразу ж звернулася до міліції.

Це все була передмова.
( 1 частина статті )

Продовження – в наступному постінгу.

ZERO TOLERANCE - 2

Продовження статті.

Ознайомимо наших читачів ще з деякими помилковими уявленнями, що їх було розвіяно у ході проведення кампанії "Zero Tolerance":

- "Побутове хамство – несерйозна проблема". – Побутове хамство починається з ляпаса й часто закінчується вбивством.
- "Побутове хамство є характерним лише для неосвічених представників нижчих верств населення". – Дослідження показують, що не існує типових насильників і чоловіків, які поводяться агресивно. Вони зустрічаються в усіх соціальних верствах суспільства, походять як із неблагополучних, так і з респектабельних сімей, їхнє економічне, матеріальне та соціальне становище, національність, фізична будова, зріст та вага нічого не визначають.
- "Чоловік може зірватися один раз, і це більш ніколи не повториться". – На жаль, ні. Насильство стосовно партнера майже ніколи не являє собою ізольованого випадку. Те, що сталося один раз, - як правило, перша ланка у ланцюгу дедалі сильніших образ та катувань. Через це рішення про припинення стосунків слід приймати відразу.
- "Чоловіки, які ображають свою партнерку словом та дією, агресивні за природою". – Більшість таких чоловіків поводиться брутально тільки вдома, а поза домом справляє приємне враження.
- "Більшість агресивних у сім’ї чоловіків самі були жертвами такої поведінки своїх батьків". – Здебільшого, ні.
- "Коли б образи з боку чоловіка були справді нестерпними, дружина б повідомила про них". – 46 відсотків жінок, що потерпають від знущань своїх чоловіків, не повідомляють про це, побоюючись помсти або того, що їм не повірять. Багато хто перебуває у матеріальній залежності від партнера, не має іншого житла, не хоче позбавити дітей батька.
- "Жінка зобов’язана лишитися в ім’я дітей". – Діти також страждають від таких стосунків і психологічно, і фізично. Дослідження показали, що їхній стан поліпшувався, коли діти залишали вогнище агресії.
- "Чоловік може побити або здійснити насильство, втративши контроль над собою". – Здебільшого удари наносять продумано, у ті місця, де їхні сліди важко побачити сторонньому. Більшість згвалтувань теж, як правило, підготовлена. Плануються час і місце, часто гвалтівники використовують зброю чи погрози, аби примусити жінку погодитися. Згвалтування - це не акт сексуального задоволення, це заздалегідь спланований злочин.

А як чоловіки пояснюють свою поведінку на суді?
Здебільшого такими фразами:
- Вона сказала "ні", але мала на увазі "так".
- Вона мене спровокувала.
- З того, як вона поводить себе і вдягається, видно, що вона саме цього шукала. (До речі, в цих словах є гірка правда, адже зовнішній вид і поведінка – це сигнали, що їх жінка надсилає у світ, і як їх надіслано, так вони й сприймаються, надто тими, хто не звик аналізувати.)
- Вона була п’яна, а кричати "Мене згвалтували!" почала лише тоді, як протверезіла.
- Я був злий і пригнічений, моє життя руйнувалося.
- Вона мусила опиратися.
- Після того як я заплатив за обід і повів її до клубу, вона повинна була розуміти, що слід розрахуватися.

А ось що кажуть гвалтівники, які скоїли цей злочин щодо своїх дружин:
- Вона моя дружина, і я можу робити з нею все, що хочу.
- Я був п’яний і не можу точно пригадати, що я з нею робив.
- Це її провина, вона завжди дуже нервує.
- Вона напрсилася на це своєю поведінкою, я маю право займатися з нею сексом, коли мені заманеться.
- Вона навіть нездатна утримувати порядок в домі.
- Звичайно, я був суворий з нею, але ж її необхідно тримати в шорах.
- Вона весь час огризається.
- Вона не може примусити дітей поводитися тихо.
- Ти знаєш мене, я цього не хотів. Просто у мене був поганий настрій.
- Я – ревнивий і нічим не можу цьому зарадити.

Ще більш гнітюче відчуття все це викликає тому, що це нам знайоме: знайомі фрази, знайомі дії, і дуже легко собі уявити: коли б таке дослідження проводилося в нашій країні, навряд чи відмінності були б дуже суттєвими.

Але це ще не все...
Закінчення – в наступному постінгу.

ZERO TOLERANCE - 3

Закінчення

Другий аспект кампанії Zero Tolerance був присвячений насильству над дітьми, перш за все – дівчатками.

- Між нами не було власне статевого акту, отже все в порядку.
- Вона вибігла з ванної оголена і так бігала по дому.
- Це було лише кілька разів, я не міг опанувати себе.
- Секс – це спосіб, в який я виявляю свою любов та прихильність.
- Мені здавалося, що для неї це не має значення.
- Моя дружина мене не любить.
- Я просто був такий самотній...
- Вона мені не рідна дочка, вона – дочка моєї дружини.
- Вона – моя дочка і я можу робити з нею все, що захочу.
- Якщо вона збиралася навчитися цим займатися, краще, аби це був той, хто знає, як це робиться, у даному разі – я.
( Читати далі )

"Мій дім – моя фортеця", - каже народна мудрість. Що коїться за її мурами?