gioconda | Галерея князів Вишневецьких (ч. 1)

кат.174

кат.175

кат.176

кат.177

кат. 178

Галерея князів Вишневецьких.
1730-і-1740-і роки

З родинного палацу в селищі Вишневець (Збаразького р-ну Тернопільської обл.). Галерея розміщувалася в білій залі, яка отримала назву "зала Корибутів" за родовим гербом Вишневецьких. До вказаного гербу належав також рід Збаразьких, тому в галереї були і портрети його представників.

Час створення галереї пов'язаний з часом відбудови палацу князем Михайлом Сервацієм Вишневецьким в 1730-х—на початку 1740-х років. Однак до неї могли бути включені і дещо раніші портрети, а інші, можливо, писалися в цей час як копії більш давніх. Манера виконання портретів свідчить про участь у створенні галереї кількох майстрів. За Михайла Сервація всі портрети були прямокутної форми, після його смерті перетворені на овальні (в період з 1744 по 1787 рік).

В 1876 р. палац перейшов до нового власника, Івана Андрійовича Толлі, який у 1884 році, бувши київським головою, перевіз до Київської міської думи частину творів. У відборі історично значимих творів йому допомагав В. Горленко, запрошений з цією метою до Вишневця, який опублікував повідомлення про це в "Киевской Старине" (Горленко В., Распродажа, 1884, с. 361).

18 серпня 1899 року 28 живописних полотен (5 картин історичного змісту та 23 портрети, в тому числі і галерею Корибутів) син І.Толлі, дійсний статський радник Володимир Толлі передав з Думи до Музею старожитностей і мистецтв в Києві (тепер НХМУ) в дарунок. Через кілька днів в музеї була влаштована виставка "родових портретів князів Вишневецьких, Заславських, Мнішеків та інших осіб, пов'язаних з Вишневецькими родинними зв'язками" (газета "Киевское слово", 1899, 23 серпня). В 1902 р. галерея знову експонувалася в НХМУ на "Художественной выставке", яка викликала полеміку на сторінках журналу "Мир искусства" (Ханенко Б., 1902, сі 46; Яремич С, 1902, с 90; Яремич С, 1902 (1), с 147). До виставки був виданий каталог, відшукати який не вдалося. В 1912 р. ґрунтовну статтю про Вишневець і його художні збірки опублікували Лукомські (Лукомский В., Лукомский Г., 1912, с. 5—47). Найбільш детальну розвідку щодо мистецької збірки Вишневецького замку згодом подав Роман Афтаназі (Aftanazy R., 1988).

В 1937 році завершився розподіл Музею старожитностей і мистецтв (в старому приміщенні залишився художній музей, нині НХМУ, з нього виїхав історичний музей, нині НМІУ), в результаті якого галерея була перевезена в приміщення НМІУ, в результаті якого галерея була перевезена в приміщення НМІУ.

Первісний склад галереї невідомий. Згідно з інвентарем 1828 року, портретів Вишневецьких в замку було 30, але враховані, очевидно, були всі їхні портрети, а не лише овальна "галерея Корибутів" (на час вступу творів в музей серед них були і два прямокутних портрети невстановлених Вишневецьких). Галерея Корибутів надійшла в музей в складі 17 портретів, до нашого часу з неї збереглося 14 полотен (оскільки всі портрети пройшли однаковий шлях, в каталозі відсутня графа "Походження").

В збірці НХМ РБ є чотири портрети (Януша, Михайла Сервація, Януша Антонія і його дружини Теофілії), композиційно близькі до відповідних їм портретів з Вишневця. Вони походять з палацу Радивилів у Несвіжі (Білорусь), де була галерея Вишневецьких, яка на 1857 рік містила дев'ять портретів.

В королівському палаці у Вілянові у Варшаві зберігається серія портретів Вишневецьких в складі десяти овальних мініатюр, що була виконана в 1780-х роках у Вишневці місцевими майстрами. Іконографічно вона наслідує "галерею Корибутів".
Палац у Вишневці зберігся (тепер філія Збаразького музею-заповідника).

174. Невідомий художник
ПОРТРЕТ ДМИТРА ВИШНЕВЕЦЬКОГО
Полотно, олія. 174 х 114. НМІУ (М-408)

Справа внизу напис: Dymitr Korybuth Xiaze Wisnio/wieccki, Rzadca Wysp Zaporozkich. / Pan obrany Hospodar Woloski Znie/siony od Turkow na Haku w Stambu/le a z niego trzech Boszow zabiw/szy umarl od Drugich rozs/trzelany / Roku 1563. (Дмитро Корибут князь Вишневецький правитель островів Запорозьких. Обраний господарем волоським посаджений турками на гак і з нього трьох башів убивши вмер іншими розстріляний року 1563)
Праворуч внизу напис: Dymitr Koryb / XZE WISNIOW / ZirM, / CzERKAS / С Wysp. Zapor / OBRANY H / Wolos / OD

Реставрація: ННДРЦУ, 1965 — 1968

ВИШНЕВЕЦЬКИЙ ДМИТРО (1516 -1563) — князь, один з перших українських гетьманів. Походив з українського князівського роду Гедеминовичів, син Івана, старости пінського. У 1551 p., будучи черкаським і канівським старостою, на власний кошт організував загін для захисту українських земель від турків і татар. З ім'ям Дмитра Вишневецького пов'язано спорудження на острові Мала Хортиця укріпленого замку, який згодом в історичній традиції стали вважати за першопочаток Запорізької Січі. В 1556 р. разом з козацтвом взяв участь у поході московського війська на Крим. З 1558 р. (1560?) — на службі у московського царя Івана Грозного, отримав у володіння м. Белів. Здійснював успішні воєнні операції в Криму, пониззі Дону. У 1561 р. повернувся у литовське підданство, втрутився в міжусобну боротьбу за молдавський престол. У 1563 р. потрапив у полон і був відправлений в Стамбул турецькому султану, який наказав стратити Д. Вишневецького. Польський літописець Мартин Бєльський писав, що Д. Вишневецький був кинутий з вежі на гаки, вмонтовані в стіну біля морської затоки по дорозі від Константинополя до Галати. Він мучився три дні, поки турки не вбили його за те, що ганьбив їхню віру. Рядом дослідників ототожнюється з Байдою — героєм українських народних дум.

В серії мініатюр Віляновського палацу є зображення Дмитра Вишневецького.

Виставки: Київ 1902; Київ 1925; Київ 1929
Література: Длугопольський А., 1868; Wolff J„ 1895; Щербаківський Д., Ернст Ф., 1925, с. 44; Ернст Ф„ 1929, с. 26; Гарцман НІ, 1990, с 157; Гарцман НІ., 1998,с. 89 - 91; Національний музей історії, 2001, с 52, кат. 95
А.Л.

175. Невідомий художник
ПОРТРЕТ КОСТЯНТИНА ВИШНЕВЕЦЬКОГО
Полотно, олія. 174 х 114. НМІУ (М-409)

Справа посередині напис: Konstantyn Korybuth / Xiazc Wisniowiccki, Woje/woda Kijowski, Syn Iana / Xiccia Wisniowickiego, lezi / w Kijowie w Picczarskicy / Cerkwi (Костянтин Корибут князь Вишневецький воєвода київський син Івана князя Вишневецького лежить в Києві в Печерській церкві).

ВИШНЕВЕЦЬКИЙ КОСТЯНТИН
(?—1574) — князь, другий син Івана, старости пінського, брат Байди, воєвода київський. За короля Августа озброїв за власні кошти двісті гусарів для походу проти Москви. Завдяки йому в 1567 р. було зміщено воєводу Сєрєбряного. Був одружений із Швірчувною і мав нащадків. Згідно з написом, похований в Києво-Печерській лаврі.

Виставки: Київ 1902; Київ 1925
Література: Щербаківський Д., Ернст Ф., 1925, с 44
А.Л.

176. Невідомий художник
ПОРТРЕТ ЯНУША ВИШНЕВЕЦЬКОГО
Полотно, олія. 174 х 114. НМІУ (М-411*)

Зліва вгорі напис: Janusz Korybuth Xiazc Wi/sniowiecki Koniuszy Koronny /
Krzemieniecki Starosta Syn Kon/stantego Wojewody Ruskiego Umarl w Wisniowcu Roku 1636 Dnia. 9 Li/stopada wieku Swego 38 (Януш Корибут князь Вишневецький конюший коронний, кременецький староста син Костянтина воєводи руського. Помер у Вишневці року 1636 дня 9 листопада у віці 38 років).

Реставрація: М.Снітко, В.Казаков, ННДРЦУ, 1953; Торопова-Десятнічук під керівництвом М.Титова, НАОМА, 1995-1997

ВИШНЕВЕЦЬКИЙ ЯНУШ (1593 -1636) — князь, син воєводи руського і бєльзького Костянтина Вишневецького і Анни Захаровської. З 1629 р. — староста кременецький, з 1633 р. — конюший великий коронний. Воював проти Османської імперії, шведського короля, Московської держави. Проти Абаз Баші власним коштом спорядив дві піші і одну кінну корогви. Князь Януш вів боротьбу з татарами і тримав при своєму дворі військо, на яке щороку виділяв 120 тисяч зі свого скарбу. Частину своїх доходів спрямовував для забезпечення миру і спокою. Був обраний речником до сейму Речі Посполитої, претендував на польську корону. Брав участь у сеймі 1634 р. Виступав проти єретиків і православних. Був одружений з дочкою трокського воєводи Євгенією Катериною Тишкевичівною, мав синів Дмитра і Костянтина.

Найближчою аналогією є портрет із зібрання Радивилів у Несвіжі.

Виставки: Київ 1902; Київ 1998; Київ НМІУ 1999
Література: Aftanazy R., 1988, s. 554; Карпович Т., 1980, с. 143, кат. 17
А.Л.

177. Невідомий художник
ПОРТРЕТ ДМИТРА ЮРІЯ ВИШНЕВЕЦЬКОГО
Полотно, олія. 174 х 115. НМІУ (М-410)

Справа вгорі напис: Dymitr Korybuth Xiazc Wi/sniowiecki Kastelan
Krakow/ski Hetman W Кого. Syn / Ianusza Koniuszego Koron / umarl w Lublinie Roku / 1682 Wieku Swego 52 (Дмитро Корибут князь Вишневецький каштелян краківський гетьман великий коронний. Син Януша конюшого коронного помер в Любліні в 1682 р. у віці 52 роки).

Реставрація: М.Снітко, В.Казаков, ННДРЦУ, 1953

ВИШНЕВЕЦЬКИЙ ДМИТРО ЮРІЙ
(1628 чи 1630 чи 1631 - 1682) - князь, старший син конюшого коронного Януша (кат. 176) і Євгенії Катерини Тишкевич, стражник коронний (1658), воєвода бєльзький (1669) і гетьман польний коронний, гетьман великий коронний (1676), воєвода краківський (1678), каштелян краківський (1680), староста білоцерківський, каменецький, салецький, струмалайський, брагінський, любомльський. Був у шлюбі з Маріанною Замойською, каштелянкою черняхівською. Мав сина Януша, який не залишив нащадків, а також три дочки: Соломію, яка управляла монастирем у Перемишлі, Софію (Вацлава Лещинського, воєводи підляського, другу дружину), і Євгенію Катерину Конецпольську, каштелянку краківську. Вона була бездітна, тому у 1669 р. повісила свою дорогоцінну корону на образ Матері Божої Ченстоховської.
Похований у Кракові в костелі св. Трійці.

Найближчою аналогією є портрет із зібрання Радивилів у Несвіжі.

Виставки: Київ 1902
Література: Карпович Т., 1980, с. 144 кат. 23
А.Л.

178. Невідомий художник
ПОРТРЕТ КОСТЯНТИНА КРИШТОФА ВИШНЕВЕЦЬКОГО
Полотно, олія. 174 х 114. НМІУ (М-413)

Реставрація: М.Снітко, В.Казаков, ННДРЦУ, 1953

ВИШНЕВЕЦЬКИЙ КОСТЯНТИН КРИШТОФ (1633 – 1685) – князь, воєвода брацлавський, глинський, староста осецький, другий син конюшого коронного Януша, брат Дмитра, каштеляна краківського (кат. 177), і нероздільний товариш усіх його звитяжних трудів для вітчизни. В 1686 р. був комісаром до Зоравінського трактату. Похований у львівському кафедральному костелі. Був двічі одружений: 1) на Урсулі Терезі з роду Мнішеків, воєводині волинській, але з нею нащадків не мав; 2) на Анні Ходоровській, дочці підкоморія львівського. Мав дочку Францішку і синів Януша Антонія та Михайла Cервація.
А.Л.