Еще один "диагноз" в коллекцию

Теперь от Т.Монтян. Я процитирую:

Особисто Ви можете вважати, що ані в мені, ані в моїх рідних, ані в моїх друзях - немає нічого людського. Можете вважати нас тваринами. Я не ображусь.
Бо у Вас - дійсно суттєві проблеми в житті. Бажаю їх успішно вирішити, уникаючи при цьому ненависті до людей, які особисто Вам не зробили нічого поганого, а просто мають точку зору, відмінну від Вашої.
Що таке фемінізм - я в курсі. Просто_мені_він_не_потрібен. Бо я віртуозно вмію битись з чоловіками їхньою зброєю, а ще більш віртуозно - суто жіночою. Комусь це дано, а комусь - ні. Це - від природи, так само, як колір очей чи наявність музичного слуху.
Але натомість у мене є купа різноманітних недоліків, які заважають жити не менше, ніж важкість існування серед чоловіків - іншим жінкам.

Человек САМ назвал своих детей и супруга "альфа-самцами", а на мое замечание, что я считаю это неприемлемым, выдал "можете вважати...".

Человек счел себя вправе перейти на личности и сделать странный вывод о "проблемах в моей жизни" и какой-то "ненависти", которую я якобы испытываю к людям. (Психологические тесты показывают прямо противоположную картину. Но у нас же теперь каждый второй - психолог. Доморощенный.) Нет аргументов - обзови оппонента.

Человек считает, что "знает, что такое феминизм", но тут же пишет о каком-то "оружии", которое бывает "мужским" и "женским", и с немеряным апломбом заверяет меня в своем мастерском им владении. (Чтоб напугать, что ли..) Заодно приплетает сюда "природу" и сетует на тяжесть бытия "женщин среди мужчин".

Это и впрямь феерично.

Я еще напишу сегодня одну показательную цитату, которая, как мне кажется, прямо соотносится с этим высказыванием.

Оксана Забужко - Notre Dame d’Ukraine. Про волю і сваволю.

…Коротко-мудро, Українчин Дон-Жуан не є ні негідник, ні романтичний герой – він, кажучи гарною формулкою Кассандри ("Я, брате, не рабиня й не царівна, / а більше й менше, ніж вони обидві"), воістину "більше й менше, ніж вони обидва", проте найточнішу дефініцію йому (до речі, як і Донні Анні, - з них недарма дібрана пара!) випадає дати таки в термінах нашого середньовічного права: він "своєволець" – людина, яка Божій волі й трансцендентно тлумаченій справедливості (кантівському "принципові загального законодавства") протиставляє свою власну волю, своє "Я так хочу!". Байрон і послідовники (аж до Ніцше з його "надлюдиною") від цього ще в захваті. Леся Українка – аж ніяк.
( Read more... )

Оксана Забужко - Notre Dame d’Ukraine. Про Олену Пчілку.

…Навіть про найближчу й найголовнішу в її (Лесі Українки – G.) долі вчительку — «королеву-матір», Олену Пчілку, цю, без перебільшення, доленосну для України жінку, чия біографія, наколи б була написана, могла б замінити собою цілий посібник з історії української культури останньої чверти XIX — початку XX ст., у нас досі хіба те й відомо, що вона «мати Лесі Українки», — а те, що вона мати українського націоналізму, так і не зважуються вголос сказати навіть «найпоступовіші» політичні історики.

( Read more... )