попри гострий тон Оксана Пахльовська права, коли говорить про критиків з "Кабінету", що це особи, "які не володіють жодним навіть напівінструментом аналізу".
хоча є подкаст дискусії в "Кабінеті". Таке враження, що як і з "Записками..." Костенко, з ним мало хто знайомий. Іра Славінська, на яку є посилання в дописі, транскрибувала вельми вибірково - і у вільному стилі - розмову. Тому цитати в неї вийшли не менш неточні, аніж переказ журналістів.
і от з того подкасту зрозуміло, що Пахльовська таки права, коли говорить про відсутність інструментарію аналізу. Є низка підходів до аналізу літературних текстів - структуралізм, простструктуралізм, феміністична теорія, марксистська, психоаналіз, постколоніальна критика тощо - які передбачають низку _процедур_, згідно з якими має відбуватися аналіз. Наприклад, в структуралізмі в центрі уваги перебувають структурні зв*язки між компонентами тексту: сюжетними епізодами, персонажами тощо. (Приклад - структуралістський аналіз міфів К. Леві-Строса: http://www.niv.ru/doc/anthropology/stross/012.htm) Оце і є приклад застосування _інструментарію_ аналізу.
Так-от, в тому подкасті Юрко Кучерявий заявляє, що при обговоренні тексту Костенко буде "апелювати до аналізу на глибших фібрах" (на 37-38 хвилинах запису). Очевидно, такий аналіз називається "фіброзний"? І, до речі, на цьому Кучерявий може захистити дисертацію, бо про такий аналіз знає лише він. Так що маємо таке собі "новаторство".
Крім того, під завісу обговорення Кучерявий заявив, що аналізу літературознавчого проводити не буде, бо нема як - твір не містить узагальнень. А без узагальнень з боку автора і аналіз не проведеш. Щоправда, світова літературна критика про це нічого не чула, бо навіть вірші умудряєтсья аналізувати, а де вже там узагальнення?!
і на довершення, Кучерявий та Неборак аналізують мову програміста (від чийого імені ведеться розповідь в "Записках...") так, ніби то говорить сама Ліна Костенко. (На зауваження, що то ж говорить програміст, пан Кучерявий відповідає: "Це інша справа! Давайте не будемо про це говорити!") Проте літературознавці "з-за бугра" вже давно знають, що "мова від першої особи" не дорівнює "мова від автора". Навпаки, вони наголошують, що це особливий прийом написання тексту. Адже спосіб мовлення від першої особи - також послання, компонент тексту, який потрібно враховувати при сприйнятті тексту.
Чому ж львівські знавці діють так, наче текст сприймається як дошка - без жодних спроб зрозуміти інтенції автора?
тому позиція Оксани Пахльовської цілком виправдана. Наразі вимущтруваними до жодного інакомислія є "критики" та критикани.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
Date: 2011-02-11 10:03 pm (UTC)хоча є подкаст дискусії в "Кабінеті". Таке враження, що як і з "Записками..." Костенко, з ним мало хто знайомий.
Іра Славінська, на яку є посилання в дописі, транскрибувала вельми вибірково - і у вільному стилі - розмову. Тому цитати в неї вийшли не менш неточні, аніж переказ журналістів.
і от з того подкасту зрозуміло, що Пахльовська таки права, коли говорить про відсутність інструментарію аналізу. Є низка підходів до аналізу літературних текстів - структуралізм, простструктуралізм, феміністична теорія, марксистська, психоаналіз, постколоніальна критика тощо - які передбачають низку _процедур_, згідно з якими має відбуватися аналіз. Наприклад, в структуралізмі в центрі уваги перебувають структурні зв*язки між компонентами тексту: сюжетними епізодами, персонажами тощо. (Приклад - структуралістський аналіз міфів К. Леві-Строса: http://www.niv.ru/doc/anthropology/stross/012.htm) Оце і є приклад застосування _інструментарію_ аналізу.
Так-от, в тому подкасті Юрко Кучерявий заявляє, що при обговоренні тексту Костенко буде "апелювати до аналізу на глибших фібрах" (на 37-38 хвилинах запису). Очевидно, такий аналіз називається "фіброзний"? І, до речі, на цьому Кучерявий може захистити дисертацію, бо про такий аналіз знає лише він. Так що маємо таке собі "новаторство".
Крім того, під завісу обговорення Кучерявий заявив, що аналізу літературознавчого проводити не буде, бо нема як - твір не містить узагальнень. А без узагальнень з боку автора і аналіз не проведеш. Щоправда, світова літературна критика про це нічого не чула, бо навіть вірші умудряєтсья аналізувати, а де вже там узагальнення?!
і на довершення, Кучерявий та Неборак аналізують мову програміста (від чийого імені ведеться розповідь в "Записках...") так, ніби то говорить сама Ліна Костенко.
(На зауваження, що то ж говорить програміст, пан Кучерявий відповідає: "Це інша справа! Давайте не будемо про це говорити!") Проте літературознавці "з-за бугра" вже давно знають, що "мова від першої особи" не дорівнює "мова від автора". Навпаки, вони наголошують, що це особливий прийом написання тексту. Адже спосіб мовлення від першої особи - також послання, компонент тексту, який потрібно враховувати при сприйнятті тексту.
Чому ж львівські знавці діють так, наче текст сприймається як дошка - без жодних спроб зрозуміти інтенції автора?
тому позиція Оксани Пахльовської цілком виправдана.
Наразі вимущтруваними до жодного інакомислія є "критики" та критикани.