![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
giocondaЗ "Хронік" Зубрицького.
1390-1391-1392 - В ці й попередні роки у Львові сталася негідна суперечка між архієпископом Бернгардом і містом частково за десятину, а радше за дім у горішній частині Ринку, який подарував архієпископству 1376 року князь Владислав [Опольський], про що згадувалося під тим роком. Чи то цей дім не був власністю князя, чи то були якісь інші причини, але місто не хотіло допустити архієпископа до володіння цим домом. Для розстеження і ствердження прибутків архієпископства загалом, впорядкування латинського богослужіння на Русі і з’ясування, належить той дім архієпископові чи містові, папа Урбан VI призначив комісію в особі знаменитого кардинала Деметрія з Угорщини, надаавши йому всі повноваження на слідство і висновок, який і займався цією справою, але через велику зайнятість в Угорщині не міг її закінчити. Нетерплячий архієпископ хотів силою зайняти дім, місто спротивилося, і це призвело до такого напруження, що архієпископ спочатку наклав на місто інтердикт, а потім навіть формально прокляв його. Міська рада звернулася до комісара-кардинала і до Св. Отця. Кардинал двічі видавав позови архієпископові, але той не з’являвся, наклав на нього суспензу від богослужінь, але і це не допомогло... Врешті прокляв його, забороняючи входити до костела, але й це не похитнуло впертого архієпископа, він ані не з’явився до кардинала Деметрія, ані не зняв прокльону з міста, в покинув Катедру й дієцезію і півтора роки тинявся по світі. З цієї причини на прохання міської ради папа Боніфацій IX в перший рік свого перебування на престолі, тобто Idibus Maii 1390, наказав перемишльському єпископові Еріку приїхати до Львова, звільнити місто від інтердикту й прокляття і розпочати суворий процес проти архієпископа, що він і зробив... Але оскільки 1391 року архієпископ Бернгард помер, процес припинився.
[Оригінальна булла - фасц. 142 № 3]
<...> Пропускаю латинський текст
Згодом, коли 1392 року новий архієпископ Яків погодився з містом і визнав задовільною встановлену королем Казимиром грошову десятину, а саме по шість грошів від лану, суперечку було припинено (ориг. у фасц. 680), а місто, як виглядає, відступило йому дім, за який велася суперечка, оскільки згодом, 1403 року, про що буде нижче, він помінявся цим домом з містом на інший.
З наведених вище булл і справ з архієпископом випливає, що <...> ...місто мусило бути давнім, багатим і здавна заселеним не якимись жовнірами в 1340 році, а заможними німецькими купцями, осілими тут віддавна, якщо воно так легковажило архієпископом, не дбало про його прокльони, позвало його до кардинала і досягло цим такої зневаги свого архіпастиря, якщо воно мало такий великий вплив навіть в апостольській столиці у Римі, перед яким корилися короновані голови, а цього не можна було мати без значення, багатств і розуму. <...>
1390-1391-1392 - В ці й попередні роки у Львові сталася негідна суперечка між архієпископом Бернгардом і містом частково за десятину, а радше за дім у горішній частині Ринку, який подарував архієпископству 1376 року князь Владислав [Опольський], про що згадувалося під тим роком. Чи то цей дім не був власністю князя, чи то були якісь інші причини, але місто не хотіло допустити архієпископа до володіння цим домом. Для розстеження і ствердження прибутків архієпископства загалом, впорядкування латинського богослужіння на Русі і з’ясування, належить той дім архієпископові чи містові, папа Урбан VI призначив комісію в особі знаменитого кардинала Деметрія з Угорщини, надаавши йому всі повноваження на слідство і висновок, який і займався цією справою, але через велику зайнятість в Угорщині не міг її закінчити. Нетерплячий архієпископ хотів силою зайняти дім, місто спротивилося, і це призвело до такого напруження, що архієпископ спочатку наклав на місто інтердикт, а потім навіть формально прокляв його. Міська рада звернулася до комісара-кардинала і до Св. Отця. Кардинал двічі видавав позови архієпископові, але той не з’являвся, наклав на нього суспензу від богослужінь, але і це не допомогло... Врешті прокляв його, забороняючи входити до костела, але й це не похитнуло впертого архієпископа, він ані не з’явився до кардинала Деметрія, ані не зняв прокльону з міста, в покинув Катедру й дієцезію і півтора роки тинявся по світі. З цієї причини на прохання міської ради папа Боніфацій IX в перший рік свого перебування на престолі, тобто Idibus Maii 1390, наказав перемишльському єпископові Еріку приїхати до Львова, звільнити місто від інтердикту й прокляття і розпочати суворий процес проти архієпископа, що він і зробив... Але оскільки 1391 року архієпископ Бернгард помер, процес припинився.
[Оригінальна булла - фасц. 142 № 3]
<...> Пропускаю латинський текст
Згодом, коли 1392 року новий архієпископ Яків погодився з містом і визнав задовільною встановлену королем Казимиром грошову десятину, а саме по шість грошів від лану, суперечку було припинено (ориг. у фасц. 680), а місто, як виглядає, відступило йому дім, за який велася суперечка, оскільки згодом, 1403 року, про що буде нижче, він помінявся цим домом з містом на інший.
З наведених вище булл і справ з архієпископом випливає, що <...> ...місто мусило бути давнім, багатим і здавна заселеним не якимись жовнірами в 1340 році, а заможними німецькими купцями, осілими тут віддавна, якщо воно так легковажило архієпископом, не дбало про його прокльони, позвало його до кардинала і досягло цим такої зневаги свого архіпастиря, якщо воно мало такий великий вплив навіть в апостольській столиці у Римі, перед яким корилися короновані голови, а цього не можна було мати без значення, багатств і розуму. <...>
