Орнамент подільського рушника, ч.3
Jul. 31st, 2008 11:02 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
giocondaУривки з книги-альбому "Вишивка Східного Поділля".
4.5. Антропоморфні образи.
Візерунки подільського рушника, на яких наявні і вгадуються фігури людей, можна поділити на три умовні групи. До першої належать ті, де образи людей чітко ідентифікуються. У нашій колекції це рушники [103, 104, 105, 106]. На них фігури людей зображені більш-менш реалістично і для їх розпізнавання не потрібно залучати додатковий матеріал.
103.
104.
105.
106.
До другої групи належать образи, антропоморфізм яких досить умовний і схематичний. їхня подібність до людини частково вгадується завдяки знанням про вплив технік вишивання на деформацію образу, а частково ідентифікується з допомогою змістовного контексту візерунка, або на основі залучення інших візерунків. Серед наших рушників це [33, 39, 115].
До третьої групи належать образи, які фактично позбавлені людських рис, про їх антропоморфне значення можна здогадуватися піше з контексту. Це фігурки або дерева, яким притаманні деякі антропоморфні риси [117].
115.
117.
Розглянемо докладніше ці групи.
Ледь чи не знаковим представником подільського рушника для широкого загалу став рушник з с. Клембівка, на якому вишиті фігура жінки з малими птахами на руках і з великими, що стоять обабіч [103]. В етнографії цей сюжет відомий в різних варіаціях. Але у всіх випадках у центрі зображена Велика богиня, а з обох боків - коні, птахи, звірі. Це так звана тріада, або тричленна композиція. Тут фігури утворюють «сценку». Цей рушник вишитий «шашечкою» - технікою типовою для Півночі Росії і нетиповою для Поділля. Він поширений тільки в Клембівці і в ближніх селах (Комаргород). А в Клембівці, як відомо, вишивка була поставлена на промислову основу і, отже, легко могло відбутися запозичення, тим паче, що поруч жили пилипони-старообрядці.
Дещо інший характер має жіночий образ на рушнику [106]. Він вишитий лиштвою - типовою технікою подільського рушника і доволі схематичний за стилем, що також відповідає духові вишивки цього регіону. Єдине, що насторожує, - це чергування жіночого образу з іншим образом, який важко ідентифікувати. Таке явище не зовсім типове для подільського рушника.
Однак це не «сценка», а чергування фігур, хоча деякий натяк на їх єдність зберігається. На нашу думку, додатковим свідченням на користь місцевого походження цього рушника є саме ця неідентифікована фігурка поруч з антропоморфним образом. У нашій колекції є декілька рушників, візерунки яких нагадують таку фігурку [110]. Узагалі це досить цікаві візерунки, вони дуже схематичні, часто вишиті пунктирною лінією. Трапляються тільки в Піщанському районі. Імовірно, що це одні з найдавніших візерунків. Ми вважаємо, що найпростіший, без «орнаментальних додатків», вигляд ця фігура має на рушнику [40]. Це X - косий хрест, про який уже мовилося. Що стосується двох поперечних ліній, то вони, на нашу думку, підкреслюють «істотність» цього образу: це не просто фігура, а істота. На таку здогадку наштовхнув рушник В-1389 з МУНДМ, на якому фігурки коней і жінок мають саме такі лінії з цятками між ними. До речі, на рушнику [41] S набуло такого вигляду саме завдяки поперечній лінії, яка також підкреслює його «істотність».
110.
41.
До ряду чітко означених антропоморфних образів можна зачислити й візерунок з рушника [111]. На ньому вишиті два ряди дівчат, що взялися за руки. У такий спосіб зображали танок (хоровод). В інших випадках ряд антропоморфних фігурок виступає як орнаментальна стрічка, яка повторюється в двох різних сюжетах [104, 105]. На цих орнаментах також зображено танок. Як нам пояснили в с. Студена, такий рушник тримав у руках старший дружка, коли заводив гостей за стіл.
Техніка візерунків місцева – лиштва. Чогось подібного за межами ареалу ми не бачили, тому ставити під сумнів місцеве походження цих орнаментів немає підстав. Дещо незвичним є використання антропоморфних фігурок (танку) як орнаментальної стрічки, оскільки цим самим мовби підкреслюється підрядний (допоміжний) характер цих образів. Цілком можливо, що їх значення полягає в тому, щоб підказати, що основний образ слід розуміти в контексті весілля. Цікаво, що тут між цілими фігурками, що взялися за руки, зображені голова і ноги уявних фігурок. Оскільки йдеться про танцювальне коло (?), то, ймовірно, в такий наївний спосіб подано задній ряд танцюристів.
До фігур з підкресленням антропоморфних рис належить орнаментальна стрічка, якою обшита нафрамиця [112], виконана штапівкою - традиційною для Поділля технікою. Вони є фактично повторенням орнаментальної розмежувальної стрічки з рушника В-1389 МУНДМ.
111.
112.
Розглянуті вище антропоморфні орнаменти можна назвати традиційними. Вони вишиті традиційними техніками і часто трапляються і повторюються. Дещо осібно розміщена групка антропоморфних фігурок, які вишиті нетрадиційно і зустрічаються вони тільки в с. Студена [113, 115]. Видно прагнення вишивальниць змоделювати людські фігурки і водночас відчувається брак відповідних технік. Традиційною ж лиштвою передати такі маленькі фігурки неможливо. Тому, наприклад, у випадку рушника [114], який ідентичний рушнику [113], селянка фактично відмовилась від моделювання людського образу.
113.
114.
115.
Генеза цих останніх образів потребує додаткового дослідження. Те, що вони є на місцях (під деревом, на коні та ін.), де за логікою повинні бути антропоморфні образи, свідчить про те, що тут не йдеться про вільну творчість вишивальниць. Однак неузгодженість з традиційними техніками вишивання, а також той факт, що ці образи походять з одного села (Студена), не дозволяють нам зачислити ці образи до типового явища подільського рушника. Окрім того вишиті вони десь у середині XX ст.
Перейдемо до розгляду другої групи - умовних і схематичних людських образів. Розкриття антропоморфізму за схематичними фігурками цієї, як і наступної групи, є одним з найцікавіших моментів проникнення в таємниці подільського рушника.
Про антропоморфний характер фігурок на рушнику [116] ми здогадувалися з самого початку: щось у них є схоже зі схематичним образом людини - голівка (до речі, у фігурок, розташованих вертикально, всередині голівок зображено хрестик, який часто символізує саме голівку) і дві ніжки. Щоправда, на відміну від інших подібних візерунків, тут фігурки хоч і зорієнтовані на чотири сторони світу, однак спрямовані «голівками» до центру. Що це саме антропоморфні фігурки, підтвердила чергова знахідка - рушник [115]. На ньому структура та сама, що й на попередньому, але на місці умовних антропоморфних образів розташовані чіткі антропоморфні фігурки. Якщо взяти до уваги, що ці антропоморфні фігурки, виходячи з техніки вишивання, мають досить пізнє походження, то можна зробити висновки, що вишивальниці і в XX ст. розуміли, що цей схематичний образ є саме фігуркою людини!
116.
117. 119.
Що стосується фігурок [119], то їхній антропоморфізм (досить схематичний) фіксується більш-менш чітко суто візуально. У нас немає інших допоміжних аргументів на користь такої ідентифікації.
До третьої групи ми зачислюємо образи, які поєднують риси дерев і людей. Це, зокрема, стосується візерунка з рушника [89], на якому дерево нагадує людську постать з піднятими руками. Цікавими видаються і образи на рушниках [117, 118]. Вони трапляються доволі часто. На нашу думку, ці образи в дещо схематичній формі відтворюють Велику богиню (фігура в центрі) з двома дочками (?) по боках. На це вказує і наявність виокремлених «голівок» на вершині кожного з дерев, і характерний, обереговий згин гілок - «рук».
Джерело: Вишивка Східного Поділля. Є.Причепій, Т.Причепій. К., Родовід, 2007.
4.5. Антропоморфні образи.
Візерунки подільського рушника, на яких наявні і вгадуються фігури людей, можна поділити на три умовні групи. До першої належать ті, де образи людей чітко ідентифікуються. У нашій колекції це рушники [103, 104, 105, 106]. На них фігури людей зображені більш-менш реалістично і для їх розпізнавання не потрібно залучати додатковий матеріал.
104. 105. 106.До другої групи належать образи, антропоморфізм яких досить умовний і схематичний. їхня подібність до людини частково вгадується завдяки знанням про вплив технік вишивання на деформацію образу, а частково ідентифікується з допомогою змістовного контексту візерунка, або на основі залучення інших візерунків. Серед наших рушників це [33, 39, 115].
До третьої групи належать образи, які фактично позбавлені людських рис, про їх антропоморфне значення можна здогадуватися піше з контексту. Це фігурки або дерева, яким притаманні деякі антропоморфні риси [117].
117.Розглянемо докладніше ці групи.
Ледь чи не знаковим представником подільського рушника для широкого загалу став рушник з с. Клембівка, на якому вишиті фігура жінки з малими птахами на руках і з великими, що стоять обабіч [103]. В етнографії цей сюжет відомий в різних варіаціях. Але у всіх випадках у центрі зображена Велика богиня, а з обох боків - коні, птахи, звірі. Це так звана тріада, або тричленна композиція. Тут фігури утворюють «сценку». Цей рушник вишитий «шашечкою» - технікою типовою для Півночі Росії і нетиповою для Поділля. Він поширений тільки в Клембівці і в ближніх селах (Комаргород). А в Клембівці, як відомо, вишивка була поставлена на промислову основу і, отже, легко могло відбутися запозичення, тим паче, що поруч жили пилипони-старообрядці.
Дещо інший характер має жіночий образ на рушнику [106]. Він вишитий лиштвою - типовою технікою подільського рушника і доволі схематичний за стилем, що також відповідає духові вишивки цього регіону. Єдине, що насторожує, - це чергування жіночого образу з іншим образом, який важко ідентифікувати. Таке явище не зовсім типове для подільського рушника.
Однак це не «сценка», а чергування фігур, хоча деякий натяк на їх єдність зберігається. На нашу думку, додатковим свідченням на користь місцевого походження цього рушника є саме ця неідентифікована фігурка поруч з антропоморфним образом. У нашій колекції є декілька рушників, візерунки яких нагадують таку фігурку [110]. Узагалі це досить цікаві візерунки, вони дуже схематичні, часто вишиті пунктирною лінією. Трапляються тільки в Піщанському районі. Імовірно, що це одні з найдавніших візерунків. Ми вважаємо, що найпростіший, без «орнаментальних додатків», вигляд ця фігура має на рушнику [40]. Це X - косий хрест, про який уже мовилося. Що стосується двох поперечних ліній, то вони, на нашу думку, підкреслюють «істотність» цього образу: це не просто фігура, а істота. На таку здогадку наштовхнув рушник В-1389 з МУНДМ, на якому фігурки коней і жінок мають саме такі лінії з цятками між ними. До речі, на рушнику [41] S набуло такого вигляду саме завдяки поперечній лінії, яка також підкреслює його «істотність».
41.До ряду чітко означених антропоморфних образів можна зачислити й візерунок з рушника [111]. На ньому вишиті два ряди дівчат, що взялися за руки. У такий спосіб зображали танок (хоровод). В інших випадках ряд антропоморфних фігурок виступає як орнаментальна стрічка, яка повторюється в двох різних сюжетах [104, 105]. На цих орнаментах також зображено танок. Як нам пояснили в с. Студена, такий рушник тримав у руках старший дружка, коли заводив гостей за стіл.
Техніка візерунків місцева – лиштва. Чогось подібного за межами ареалу ми не бачили, тому ставити під сумнів місцеве походження цих орнаментів немає підстав. Дещо незвичним є використання антропоморфних фігурок (танку) як орнаментальної стрічки, оскільки цим самим мовби підкреслюється підрядний (допоміжний) характер цих образів. Цілком можливо, що їх значення полягає в тому, щоб підказати, що основний образ слід розуміти в контексті весілля. Цікаво, що тут між цілими фігурками, що взялися за руки, зображені голова і ноги уявних фігурок. Оскільки йдеться про танцювальне коло (?), то, ймовірно, в такий наївний спосіб подано задній ряд танцюристів.
До фігур з підкресленням антропоморфних рис належить орнаментальна стрічка, якою обшита нафрамиця [112], виконана штапівкою - традиційною для Поділля технікою. Вони є фактично повторенням орнаментальної розмежувальної стрічки з рушника В-1389 МУНДМ.
112.Розглянуті вище антропоморфні орнаменти можна назвати традиційними. Вони вишиті традиційними техніками і часто трапляються і повторюються. Дещо осібно розміщена групка антропоморфних фігурок, які вишиті нетрадиційно і зустрічаються вони тільки в с. Студена [113, 115]. Видно прагнення вишивальниць змоделювати людські фігурки і водночас відчувається брак відповідних технік. Традиційною ж лиштвою передати такі маленькі фігурки неможливо. Тому, наприклад, у випадку рушника [114], який ідентичний рушнику [113], селянка фактично відмовилась від моделювання людського образу.
114. 115.Генеза цих останніх образів потребує додаткового дослідження. Те, що вони є на місцях (під деревом, на коні та ін.), де за логікою повинні бути антропоморфні образи, свідчить про те, що тут не йдеться про вільну творчість вишивальниць. Однак неузгодженість з традиційними техніками вишивання, а також той факт, що ці образи походять з одного села (Студена), не дозволяють нам зачислити ці образи до типового явища подільського рушника. Окрім того вишиті вони десь у середині XX ст.
Перейдемо до розгляду другої групи - умовних і схематичних людських образів. Розкриття антропоморфізму за схематичними фігурками цієї, як і наступної групи, є одним з найцікавіших моментів проникнення в таємниці подільського рушника.
Про антропоморфний характер фігурок на рушнику [116] ми здогадувалися з самого початку: щось у них є схоже зі схематичним образом людини - голівка (до речі, у фігурок, розташованих вертикально, всередині голівок зображено хрестик, який часто символізує саме голівку) і дві ніжки. Щоправда, на відміну від інших подібних візерунків, тут фігурки хоч і зорієнтовані на чотири сторони світу, однак спрямовані «голівками» до центру. Що це саме антропоморфні фігурки, підтвердила чергова знахідка - рушник [115]. На ньому структура та сама, що й на попередньому, але на місці умовних антропоморфних образів розташовані чіткі антропоморфні фігурки. Якщо взяти до уваги, що ці антропоморфні фігурки, виходячи з техніки вишивання, мають досить пізнє походження, то можна зробити висновки, що вишивальниці і в XX ст. розуміли, що цей схематичний образ є саме фігуркою людини!
117. 119.Що стосується фігурок [119], то їхній антропоморфізм (досить схематичний) фіксується більш-менш чітко суто візуально. У нас немає інших допоміжних аргументів на користь такої ідентифікації.
До третьої групи ми зачислюємо образи, які поєднують риси дерев і людей. Це, зокрема, стосується візерунка з рушника [89], на якому дерево нагадує людську постать з піднятими руками. Цікавими видаються і образи на рушниках [117, 118]. Вони трапляються доволі часто. На нашу думку, ці образи в дещо схематичній формі відтворюють Велику богиню (фігура в центрі) з двома дочками (?) по боках. На це вказує і наявність виокремлених «голівок» на вершині кожного з дерев, і характерний, обереговий згин гілок - «рук».
Джерело: Вишивка Східного Поділля. Є.Причепій, Т.Причепій. К., Родовід, 2007.
