1603. Портрет Костянтина Корнякта.

[gioconda]

Невідомий художник
ПОРТРЕТ КОСТЯНТИНА КОРНЯКТА З НАДГРОБНОЇ КОРОГВИ. 1603

Адамашок (дубльований на полотно), олія. 119x91

На звороті портрета є напис грецькою та латинською мовами, переклад якого виконано перед дублюванням адамашку:
Тут покоїться шляхетний / пан Костянтин Корнякт, / народжений на острові Криті, його / батьківщині, батьками знаме/нитими знатністю і мудрістю, / який звідти прибув до Цисальпін/ської Валахії і завдяки видат/ному благорозумінню у веден/ні справ князем Александром був поставлений / на чолі правління цієї ж Ва/лахії. Потім найпочеснішим / чином був призваний королем Августом / і переїхав сам зі всіма своїми / в Польщу, де цей же правитель надав йому права громадянства / цієї країни. Згодом в часи / польского короля Стефана з користю для держави ви/конував всяку повинність і дуже / багато послуг державі зробив. / Нарешті тут в Русі взяв дру/жину із шляхетнійшої родини і від неї/ мав дітей різної статі. Тут же /і помер. Прожив 86 років, помер 1 серпня 1603 року.

Походження: первісно з поховання Корнякта в Успенській церкві у Львові; МСІЛ,ЛІМ(Ж-1503*)
Реставрація: П.Войтко, ННДРЦУ, 1959-1961

КОРНЯКТ (КОРНІАКТОС) КОСТЯНТИН (1517 - 1603) - грек з міста Кандія на острові Крит, деякий час жив у Валахії, де був боярином, орендував державні мита, торгував вином. У 1569 р. оселився у Львові, завдяки знанню східних мов і зв'язкам на Сході став особистим секретарем короля Зиґмунда Августа, у 1571 р. отримав нобілітацію, яку в 1576 р. підтвердив король Стефан Баторій. У 1580 р. збудував на площі Ринок кам'яницю з італійським двориком, на першому поверсі якої влаштував винарню. Був одружений з Анною Дзедушицькою, мав синів Костянтина і Олександра та дочок Ганну, Софію і Катерину. Член Ставропігійського братства, ктитор Успенської церкви. На його кошти збудовано дзвіницю Успенської церкви, т. зв. "вежу Корнякта".
Припущення М.Гембаровича, що дана корогва є копією 1669 р. з оригіналу 1603 р. (автором якого міг бути Я.Шванковський), видається сумнівним. Архівні дані про те, що у 1669 р. були оплачені адамашок для корогви Корнякта й малярські роботи, можна трактувати не як факт виготовлення копії, а як свідчення про поновлення первісної корогви.

Виставки: Львів 1965; Варшава 1993.

Література: Свенцицкий И., 1908, с. 196, № 259; Голубець М., 1920, с. 48; Голубець М., 1922, с. 203; Логвин Г., 1963, с. 162 (з іл.); Логвин Г., Міляєва Л., 1963, с. 55; Логвин Г., Афанасьєв В., 1965, с. 579; Овсійчук В., 1967, с. 28; Уманцев Ф., 1967, с. 304, 306; Білецький П., 1969, с. 59, 60-61, 62 (іл.); Gebarowicz M., 1969, s. 25; Міляєва Л., 1969, с. 31; Логвин Г., Миляева Л., 1974, с. 138; Beletsky P., Vladich L., 1976, il. 6; Членова Л., 1976, с. 53, табл. 17; Логвин Г., Миляева Л., 1978, с. 521; Жолтовський П., 1978, с. 124-126 (іл.); Белецкий П., 1981, с. 44-46 (илл.); Sichinski V., 1984, s. 610; Овсійчук В., 1985 (І), с. 156; Якущенко Г., 1987, с. 35; Gdzie Wschod, 1993, nr. 326; Александрович В., 2001, с. 670 (іл.); 110 раритетів, 2003, с. 84 О.С.