Про Високий Замок
Sep. 19th, 2007 03:57 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
gioconda...Про те, як виглядав останній, ми на сьогодні практично не знаємо. Експедиція, яка працювала на Високому Замку у 1955—1956 роках під час спорудження телецентру, виявила залишки дерев’яних споруд і нечисленний археологічний матеріял X—XІІІ ст. (енколпіони, вістря стріл до лука, арбалетні наконечники, кресала, шпори, ножі і т. ін.). Як зазначав керівник розкопок О. Ратич, значна частина пам’ятки практично повністю знищена під час спорудження у 1869 році пам’ятного кіпця (кургану) „на честь 300-ліття Люблінської унії“.
Не вдаючись в аналіз проєкту самого кіпця, який за гігантоманією може посперечатися з монументальними „шедеврами“ сьогоднішнього дня, зазначимо, що в той час навіть неспеціялістові було зрозуміло, що в землі, з якої мали насипати курган, лежать неоціненні археологічні знахідки княжої доби. Знищення їх без проведення археологічних розкопок було злочином перед суспільством. Навіть на той час такий вчинок був просто неприпустимий.
Згаданий вже на початку А. Шнайдер — один з першокласних знавців старовини, не зміг припинити беззаконня, майже щодня (як він сам пише) спостерігав за земельними роботами на Високому Замку, вихоплював з-під лопат речі, які могли бути безповоротно втрачені. В 1876 році А. Шнайдер писав, що при підготовці майдану під курган „було знайдено дуже багато старожитностей, більшість з яких розійшлася по руках робітників, які собі їх самочинно привласнювали, або ж була потовчена та розлупана і зсипана в найближчі яруги разом із землею і сміттям. Нікому навіть на думку не прийшло скласти, писав А. Шнайдер, бодай — схематичний план того звалища. Для нащадків важко буде вгадати навіть місце, на якому стояв колись такий славний в нашій історії Високий замок“.
Тогочасна преса писала, що серед маси череп’я, кісток, поржавілих металевих предметів знайдено два цікаві медальйони. Один із них дуже рідкісний — венеціянського дожа й історика Марка Дандало, що датований 1342 роком (його докладний опис вмістила потім на своїх шпальтах „Gazeta Lwowska“ за 1875 рік).
Під час насипання сумнозвісного кіпця виявлено чимало людських кісток. Серед них А. Шнайдер віднайшов два людські черепи, пробиті стрілами. У першого залізний наконечник стріли аж до половини „засів“ у скроні; у другого кістяна татарська стріла пробила ліву глазницю. Ці черепи в 1875 році передано до музею Оссолінських , де була велика колекція знахідок з рятівних робіт А. Шнайдера на Високому Замку. Останній пише про велику шафу, яку він доверху заклав речами, знайденими ним під час насипання кіпця. Там було, крім усього іншого, багато залізних предметів: наконечники списів, стріли, військові і господарські підкови, остроги, мечі, потовчене венеціянське скло й черепки.
Як резюме до наведеного зацитуємо Ф. Яворського, який у своїй книжці „Львів старий і недавній“ (1910) підсумовував, що „сцени, які діялися на Замковій горі під час насипання кіпця, кожен археолог мусить визнати за трагічні“.
Микола Бандрівський
НТШ
Не вдаючись в аналіз проєкту самого кіпця, який за гігантоманією може посперечатися з монументальними „шедеврами“ сьогоднішнього дня, зазначимо, що в той час навіть неспеціялістові було зрозуміло, що в землі, з якої мали насипати курган, лежать неоціненні археологічні знахідки княжої доби. Знищення їх без проведення археологічних розкопок було злочином перед суспільством. Навіть на той час такий вчинок був просто неприпустимий.
Згаданий вже на початку А. Шнайдер — один з першокласних знавців старовини, не зміг припинити беззаконня, майже щодня (як він сам пише) спостерігав за земельними роботами на Високому Замку, вихоплював з-під лопат речі, які могли бути безповоротно втрачені. В 1876 році А. Шнайдер писав, що при підготовці майдану під курган „було знайдено дуже багато старожитностей, більшість з яких розійшлася по руках робітників, які собі їх самочинно привласнювали, або ж була потовчена та розлупана і зсипана в найближчі яруги разом із землею і сміттям. Нікому навіть на думку не прийшло скласти, писав А. Шнайдер, бодай — схематичний план того звалища. Для нащадків важко буде вгадати навіть місце, на якому стояв колись такий славний в нашій історії Високий замок“.
Тогочасна преса писала, що серед маси череп’я, кісток, поржавілих металевих предметів знайдено два цікаві медальйони. Один із них дуже рідкісний — венеціянського дожа й історика Марка Дандало, що датований 1342 роком (його докладний опис вмістила потім на своїх шпальтах „Gazeta Lwowska“ за 1875 рік).
Під час насипання сумнозвісного кіпця виявлено чимало людських кісток. Серед них А. Шнайдер віднайшов два людські черепи, пробиті стрілами. У першого залізний наконечник стріли аж до половини „засів“ у скроні; у другого кістяна татарська стріла пробила ліву глазницю. Ці черепи в 1875 році передано до музею Оссолінських , де була велика колекція знахідок з рятівних робіт А. Шнайдера на Високому Замку. Останній пише про велику шафу, яку він доверху заклав речами, знайденими ним під час насипання кіпця. Там було, крім усього іншого, багато залізних предметів: наконечники списів, стріли, військові і господарські підкови, остроги, мечі, потовчене венеціянське скло й черепки.
Як резюме до наведеного зацитуємо Ф. Яворського, який у своїй книжці „Львів старий і недавній“ (1910) підсумовував, що „сцени, які діялися на Замковій горі під час насипання кіпця, кожен археолог мусить визнати за трагічні“.
Микола Бандрівський
НТШ
