Sep. 11th, 2008
Разочарованіє года
Sep. 11th, 2008 03:28 pmМабуть, ним став Бердник. Хоча й не він один, але його твори я все-таки дуже любила у дитинстві, а дитинство - це вам неабищо.
Скидається на те, що старість анітрохи не є мудрішою за молодість. Левко Лук’яненко, одна нога в могилі, плеснув ксенофобським лайном; Павлов, автор "Лунной радугі" (теж вже додихує), заявив фанатам, що порятунок цивілізації залежить виключно від "білої раси". На цьому тлі я пробачаю Єфремову його вічний сісечний фетиш і з насолодою перечитую:
"...Тонкие оттенки красоты различных рас, проявлявшиеся в смешанном населении планеты, блистали здесь в неисчерпаемом разнообразии, точно грани драгоценных камней, доставляя бесконечную радость зрителям..."
Я хотіла спочатку докладно розібрати, що ж саме викликало в мені обурення й огиду в оцій статті, що належить Берднику, але не знаю, чи варто. І так зрозуміло, що ці "оратанії" - лише різновид православ’я мозку. І патріархатна риторика є його невід’ємною ознакою.
Скидається на те, що старість анітрохи не є мудрішою за молодість. Левко Лук’яненко, одна нога в могилі, плеснув ксенофобським лайном; Павлов, автор "Лунной радугі" (теж вже додихує), заявив фанатам, що порятунок цивілізації залежить виключно від "білої раси". На цьому тлі я пробачаю Єфремову його вічний сісечний фетиш і з насолодою перечитую:
"...Тонкие оттенки красоты различных рас, проявлявшиеся в смешанном населении планеты, блистали здесь в неисчерпаемом разнообразии, точно грани драгоценных камней, доставляя бесконечную радость зрителям..."
Я хотіла спочатку докладно розібрати, що ж саме викликало в мені обурення й огиду в оцій статті, що належить Берднику, але не знаю, чи варто. І так зрозуміло, що ці "оратанії" - лише різновид православ’я мозку. І патріархатна риторика є його невід’ємною ознакою.