Пупорізка

Дивні наслідки дає хвиля українофобної істерії стосовно відверто гумористичних "нацюцюрників" та "піхвознавців". Спочатку "поцреотіческі" налаштовані гражданє кажуть, що це і є справжня українська мова, і тішаться з можливості показати всьому світові (а головне - упевнитися самим) її удавану недосконалість. Коли ж їм вказують на те, що вони, по суті, приймають вітряк за велета, вони розширюють кількість об’єктів для кпинів, змішуючи глузливі словоутвори з нормальними такими словами, іноді діалектними, іноді - просто застарілими, але цілком уживаними. І "наші" чомусь починають вже і на ці слова казати: та шо ви, та таких слів взагалі не буває, то ви вигадуєте, "Сам ти пупорізка ги-ги, нема такого слова не вигадуй... Максимум народна назва - повитуха, але тепер так нхто не говорить..." Можете в цьому переконатися, загнавши в гугль слово, винесене в сабж.

Повивальна бабка (в різних регіонах України вона мала різні назви: баба-бранка — на Правобережжі, баба-пупорізка — на Наддністрянщині, баба — в Поліссі тощо) завжди обиралася з числа найповажніших жінок села і була, як вважали, пов'язана з магічними силами.

Особисто я познайомилася із цим словом, читаючи когось з українських класиків. І означало воно зовсім не повивальну бабку. Пупорізка - жінка, до якої молода дівчина йшла, щоб зробити, як тепер кажуть, підпільний аборт, боячись сорому і можливого вигнання з села. Пупорізка проштрикувала їй живіт (і матку заразом) гострою довгою шпичкою, щоб викликати викидень. Як правило, потім дівчина довго й в муках конала від занесеної інфекції.