таке всяке
Dec. 10th, 2004 09:14 amСьогодні зранку, виповзаючи з хати на роботу, черговий раз обурливо подивилася на стіни під'їзду. І згадала, як ми купили тут квартиру, і як я мріяла перетворити цей свинарник на пристойне продовження того ремонту, який ми собі зробили. Я вимила і пофарбувала гарні чавунні литі перила, полакувала їх дерев'яний верх, потім ми поремонтували дах, з якого вода текла просто на сходи, скинулися з ще двома(!) сусідами на побілку і фарбування.
Гарні чавунні перила знов були запацькані вже за місяць: сусідка справа не збиралася міняти своїх звичок від того, що вони стали пофарбовані і так само продовжувала вибивати об них свої килимки. Коти, яких підгодовували у під'їзді, ще за місяць обсцяли всі свіжопофарбовані стіни (а заодно і наші нові двері), потім до цього процесу долучилися й самі сусіди - принаймні, деякі з них. Дітлахи розмалювали стіни написами на кшталт "Андрія-2002", потім сталася парочка чиїхось переїздів - і меблями облупили побілені стіни. Під'їзд знов набув звичного для себе вигляду й запаху.
Нє, я знаю, що район Краківського ринку - ще та діра. Що люди є різні, і нам, напевно, просто не повезло з сусідами. Але я б сказала, що це - типові-найтиповіші представники львівських галичан.
Мене страшно харить від їхнього жлобства. Дві третини під'їзду не платить в жек (знаю, бо щомісяця його працівники ходять з списками боржників по квартирах і просять усіх, хто може, заплатити наперед - у нас вже, напевно, за рік вперед проплачено). Відповідно, двірник з'являється рідше, ніж раз на місяць. Так вони миють підлогу самі, ще й мене попрєкають тим, що я цього не роблю! Вони, виявляється, навіть якесь "чергування" встановили, а я, сука така, на всіх їх кладу й свою чергу пропускаю... Класний зразочок типово-місцевого мислення. Правда, смішно? Мені от чомусь ні.
Бо я бачу, що наступне покоління, що росте тут-таки, на моїх очах, буде ще гірше.
Гарні чавунні перила знов були запацькані вже за місяць: сусідка справа не збиралася міняти своїх звичок від того, що вони стали пофарбовані і так само продовжувала вибивати об них свої килимки. Коти, яких підгодовували у під'їзді, ще за місяць обсцяли всі свіжопофарбовані стіни (а заодно і наші нові двері), потім до цього процесу долучилися й самі сусіди - принаймні, деякі з них. Дітлахи розмалювали стіни написами на кшталт "Андрія-2002", потім сталася парочка чиїхось переїздів - і меблями облупили побілені стіни. Під'їзд знов набув звичного для себе вигляду й запаху.
Нє, я знаю, що район Краківського ринку - ще та діра. Що люди є різні, і нам, напевно, просто не повезло з сусідами. Але я б сказала, що це - типові-найтиповіші представники львівських галичан.
Мене страшно харить від їхнього жлобства. Дві третини під'їзду не платить в жек (знаю, бо щомісяця його працівники ходять з списками боржників по квартирах і просять усіх, хто може, заплатити наперед - у нас вже, напевно, за рік вперед проплачено). Відповідно, двірник з'являється рідше, ніж раз на місяць. Так вони миють підлогу самі, ще й мене попрєкають тим, що я цього не роблю! Вони, виявляється, навіть якесь "чергування" встановили, а я, сука така, на всіх їх кладу й свою чергу пропускаю... Класний зразочок типово-місцевого мислення. Правда, смішно? Мені от чомусь ні.
Бо я бачу, що наступне покоління, що росте тут-таки, на моїх очах, буде ще гірше.