(no subject)
Sep. 11th, 2006 12:02 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
giocondaЗранку пахло приморозком.
Були на концерті в Італійському подвір’ї, тому, що називався "Серенада-І". Концерт давав "Лео Брасс Квінтет". Я вперше була в Італійському подвір’ї в якості концертного слухача, і щось мені не хочеться повторювати цей досвід. Адміністрація обіцяла відкрити усі балкони, а відкрили тільки 2-й поверх. Ніяких крісел там нема (окрім тих, що ми, завдяки Сашкові, заздалегідь свиснули для себе), люди тісно туляться, стоячи вздовж холодних кам’яних балюстрад. Вниз, у кафе, пускають тільки "по запрошеннях". На додачу у тому ж кафе прямо під час виконання творів вмикають кавову машину, і її верещання органічно доповнює картину загалом жлобського відношення до слухачів.
Втім, "Лео брасси" теж не порадували. Вони не надали завчасно своєї програми у фестивальний буклет; не подбали про ведучого концерту. Назви творів оголошував один з музикантів, і робив це вкрай погано – тихо та невиразно. Програма була відверто сирою – вони весь час лажали, не попадали в ноти, збивалися з ритму. А в кінці видали достойне себе завершення – після барокових творів залабали (іншого слова не підберу) якийсь "разухабистый" канкан, достойний булгаковського Вар’єте. Публіка показала себе достойною цих уродів, бо плескала і верещала набагато голосніше, ніж до того. Я з гідністю показала їм великого пальця, обернутого донизу. Більшого гадства вони придумати не могли.
Вчора знов були на концерті, вже у Будинку органної музики. Спочатку ансамбль, що цілком складався з дівчат, виконував різноманітні середньовічні твори – в основному анонімів 14 ст., а потім до них долучився ще гурт танцюристів, які виконали 11 ренесансних танців. В основному це була Італія – Неґрі та Карозо, але був ще Арбо (куди ж без нього) і кілька інших, теж італійських, авторів.
Порадував текст буклету, де про танцювальний колектив було сказано наступне: "…Історичні костюми є точними копіями убрань епохи ренесансу, відтвореними на основі іконографії". Це просто екстаз, особливо якщо пригадати, ЩО САМЕ було на них вдягнено, і яким чином іконографія відноситься до реального одягу. =) Мені сподобалось хіба що вбрання їх керівника, старшої пані, що вела весь концерт (польською, до речі). Танцювали вони непогано, але.. Певні прорахунки все ж були, як-от виконання цілої фігури танцю спиною до глядачів, бардак у колонах (здається, це вічна проблема), невиразне виконання дрібних рухів, що притаманні італійським танцям, і ще певні моменти, які я про всяк випадок запам’ятаю на майбутнє.
Дівчата-музиканти відпалили, як то кажуть, на всі сто. Мене страшенно потішив той факт, що цей колектив діє "при будинку культури в Замості, і об’єднує молодь з середніх шкіл та ґімназій". Де б в нас при будинку культури (Хоткевича? ггга!) знайшовся такий молодіжний колектив, з справжніми бароковими інструментами, де б виконавці і грали, і співали, та ще й мали б такий репертуар. Тихо заздрю. Лєна Дадукевич разом з Сірожею Тімошенко тихо відпочивають у куточку. На жаль.
Були на концерті в Італійському подвір’ї, тому, що називався "Серенада-І". Концерт давав "Лео Брасс Квінтет". Я вперше була в Італійському подвір’ї в якості концертного слухача, і щось мені не хочеться повторювати цей досвід. Адміністрація обіцяла відкрити усі балкони, а відкрили тільки 2-й поверх. Ніяких крісел там нема (окрім тих, що ми, завдяки Сашкові, заздалегідь свиснули для себе), люди тісно туляться, стоячи вздовж холодних кам’яних балюстрад. Вниз, у кафе, пускають тільки "по запрошеннях". На додачу у тому ж кафе прямо під час виконання творів вмикають кавову машину, і її верещання органічно доповнює картину загалом жлобського відношення до слухачів.
Втім, "Лео брасси" теж не порадували. Вони не надали завчасно своєї програми у фестивальний буклет; не подбали про ведучого концерту. Назви творів оголошував один з музикантів, і робив це вкрай погано – тихо та невиразно. Програма була відверто сирою – вони весь час лажали, не попадали в ноти, збивалися з ритму. А в кінці видали достойне себе завершення – після барокових творів залабали (іншого слова не підберу) якийсь "разухабистый" канкан, достойний булгаковського Вар’єте. Публіка показала себе достойною цих уродів, бо плескала і верещала набагато голосніше, ніж до того. Я з гідністю показала їм великого пальця, обернутого донизу. Більшого гадства вони придумати не могли.
Вчора знов були на концерті, вже у Будинку органної музики. Спочатку ансамбль, що цілком складався з дівчат, виконував різноманітні середньовічні твори – в основному анонімів 14 ст., а потім до них долучився ще гурт танцюристів, які виконали 11 ренесансних танців. В основному це була Італія – Неґрі та Карозо, але був ще Арбо (куди ж без нього) і кілька інших, теж італійських, авторів.
Порадував текст буклету, де про танцювальний колектив було сказано наступне: "…Історичні костюми є точними копіями убрань епохи ренесансу, відтвореними на основі іконографії". Це просто екстаз, особливо якщо пригадати, ЩО САМЕ було на них вдягнено, і яким чином іконографія відноситься до реального одягу. =) Мені сподобалось хіба що вбрання їх керівника, старшої пані, що вела весь концерт (польською, до речі). Танцювали вони непогано, але.. Певні прорахунки все ж були, як-от виконання цілої фігури танцю спиною до глядачів, бардак у колонах (здається, це вічна проблема), невиразне виконання дрібних рухів, що притаманні італійським танцям, і ще певні моменти, які я про всяк випадок запам’ятаю на майбутнє.
Дівчата-музиканти відпалили, як то кажуть, на всі сто. Мене страшенно потішив той факт, що цей колектив діє "при будинку культури в Замості, і об’єднує молодь з середніх шкіл та ґімназій". Де б в нас при будинку культури (Хоткевича? ггга!) знайшовся такий молодіжний колектив, з справжніми бароковими інструментами, де б виконавці і грали, і співали, та ще й мали б такий репертуар. Тихо заздрю. Лєна Дадукевич разом з Сірожею Тімошенко тихо відпочивають у куточку. На жаль.
