Hellsing Ultima
Jul. 24th, 2006 02:37 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
giocondaЩе відпишу трохи вражень про перегляд "Hellsing Ultima OVA".
Можливо, якщо б я дивилася його "з чистого листа", я б мала інше враження. Проте спочатку була манга, потім - серіал, а ова-шку випустили аж зараз. Кажуть, що Хірано був невдоволений тим, що творці серіалу відступили від початкового сюжету; але на мою думку, не настільки, щоб до нього не можна було повернутися. Навпаки, якщо детально розглянути сюжетні лінії серіалу, то виявиться, що вони є не чим іншим, як доволі логічним заповненням тих сюжетних провалів, які є наявними у манзі.
Перше, що кинулося у вічі - геть інша манера малюнку. Усі пропорції персонажів стали аж занадто видовженими, майже гротескними. Обличчя Вікторії взагалі перемалювали, зробили "дорослим". За довжиною ніг Інтегра тепер сперечається з Алукардом. Геть усі герої начисто втратили різномаїття виразів облич, що до них я так звикла у серіалі. Інтегра суворо гризе сигару, Вікторія - злякано блимає очиськами, Алукард і падре Андерсон - злісно шкіряться, причому весь час, так шо мимохідь згадуєш Гуїнплена. Інших виразів просто нема. У порівнянні з серіалом (і мангою, до речі, теж) персонажі виглядають абсолютно картонними.
Динамізм сцен також сильно постраждав. По тридцять-сорок секунд дивитись на те, як Алукард безкінечно довго витягає свого "Касула", а потім ще стільки ж часу розглядати ближні плани набоїв та награвійованих написів - заснути можна.
Те саме - про музику. Якщо музика з серіалу вже давно міцно зайняла місце у моєму (і не тільки) плейлісті, то тут я її взагалі майже не чула - якийсь такий амбіент-дарквейвовий мінімалізм. Хотіли зробити моторошно, а вийшло жахливо нудно. Дуелі музикою не супроводжуються, а у сполученні з тридцятьма секундами витягання пістолета..
Ну, і контрольний постріл. Що заставило мене закохатися у серіал, дарма, що він страшенно "неправильний" з точки зору сюжету? Іронія. Отой чорний гумор, який допомагав перетравити цей коктейль з рік крові, трупів, зомбі і інших неприємностей. Навіть якщо серія була сумною до трагічності. У серіалі герої навіть до можливості померти ставляться з певним іронічним цинізмом. А тут цього нема. Єдиний момент на весь фільм - коли Вікторія, отямившись після рокового пострілу, перевіряє своє тіло. (До речі, сльозогінної сцени укусу тут теж нема.) Зрештою, оновлені таким чином герої не викликають ніякого співчуття, ніякого емоційного відгуку. Їх ніщо не оживлює, ніщо не дозволяє подумати "а що б я робила на його/її місці?" Такого питання просто не виникає.
Можливо, якщо б я дивилася його "з чистого листа", я б мала інше враження. Проте спочатку була манга, потім - серіал, а ова-шку випустили аж зараз. Кажуть, що Хірано був невдоволений тим, що творці серіалу відступили від початкового сюжету; але на мою думку, не настільки, щоб до нього не можна було повернутися. Навпаки, якщо детально розглянути сюжетні лінії серіалу, то виявиться, що вони є не чим іншим, як доволі логічним заповненням тих сюжетних провалів, які є наявними у манзі.
Перше, що кинулося у вічі - геть інша манера малюнку. Усі пропорції персонажів стали аж занадто видовженими, майже гротескними. Обличчя Вікторії взагалі перемалювали, зробили "дорослим". За довжиною ніг Інтегра тепер сперечається з Алукардом. Геть усі герої начисто втратили різномаїття виразів облич, що до них я так звикла у серіалі. Інтегра суворо гризе сигару, Вікторія - злякано блимає очиськами, Алукард і падре Андерсон - злісно шкіряться, причому весь час, так шо мимохідь згадуєш Гуїнплена. Інших виразів просто нема. У порівнянні з серіалом (і мангою, до речі, теж) персонажі виглядають абсолютно картонними.
Динамізм сцен також сильно постраждав. По тридцять-сорок секунд дивитись на те, як Алукард безкінечно довго витягає свого "Касула", а потім ще стільки ж часу розглядати ближні плани набоїв та награвійованих написів - заснути можна.
Те саме - про музику. Якщо музика з серіалу вже давно міцно зайняла місце у моєму (і не тільки) плейлісті, то тут я її взагалі майже не чула - якийсь такий амбіент-дарквейвовий мінімалізм. Хотіли зробити моторошно, а вийшло жахливо нудно. Дуелі музикою не супроводжуються, а у сполученні з тридцятьма секундами витягання пістолета..
Ну, і контрольний постріл. Що заставило мене закохатися у серіал, дарма, що він страшенно "неправильний" з точки зору сюжету? Іронія. Отой чорний гумор, який допомагав перетравити цей коктейль з рік крові, трупів, зомбі і інших неприємностей. Навіть якщо серія була сумною до трагічності. У серіалі герої навіть до можливості померти ставляться з певним іронічним цинізмом. А тут цього нема. Єдиний момент на весь фільм - коли Вікторія, отямившись після рокового пострілу, перевіряє своє тіло. (До речі, сльозогінної сцени укусу тут теж нема.) Зрештою, оновлені таким чином герої не викликають ніякого співчуття, ніякого емоційного відгуку. Їх ніщо не оживлює, ніщо не дозволяє подумати "а що б я робила на його/її місці?" Такого питання просто не виникає.
